Гіпотеза - це науково обґрунтоване припущення про причини яких-небудь явищ. Найбільш часто їх застосовують на початковій стадії висунення проблеми, при узагальненні результатів спостережень та експериментів, інтерпретації отриманих результатів, плануванні експериментів. Щоб бути прийнятною до розгляду, гіпотеза повинна пов’язуватись зі знаннями, що вже існували до її появи, тобто бути обґрунтованою. «Гіпотеза - це ймовірно нове знання …, отримане екстраполяцією старого знання і в той же час таке, що пориває з ним»[1] [ с.  117].  Прикладом продуктивної гіпотези, з якої почалася кібернетика як наука, є ідея Н. Вінера, що системам управління в живих, неживих і штучних системах властиві загальні риси. Ця ідея одержала підтвердження, коли з’явилися універсальні комп’ютери, здатні розв’язувати різні задачі.

Робота над гіпотезами полягає у висуненні гіпотези та її обґрунтуванні (оцінюванні). Джерелами гіпотез можуть бути неоднозначні факти, аналогії, здоровий глузд, «божевільні ідеї» тощо. Висування гіпотези є складним процесом, в якому вчені поряд із здібностями до конструювання і перебудови знань значну роль відводять проблемному баченню, нестандартному мисленню, здатності до аналогій і переносу, інтуїції, тобто психічним якостям і процесам, які характерні для творчості. Перевірка гіпотези відбувається як під час її формулювання, так і на завершальному етапі дослідження, коли вона й перестає бути гіпотезою, перетворюючись у нове знання. Діяльність дослідника при висуванні гіпотези відбувається як рух від аналізу наукових фактів до нової ідеї, нового знання. Однією з головних властивостей гіпотези вчені називають її несуперечливість фактичному матеріалу. Наукова гіпотеза, на відміну від простого припущення, повинна бути обґрунтованою, такою, що вказує шлях дослідницького пошуку.  Для навчальних досліджень, спрямованих на розвиток творчих здібностей студентів, важливими є вміння виробляти гіпотези за принципом «чим більше, тим краще», уміння щодо вироблення найфантастичніших гіпотез й навіть «провокаційних ідей». Уже сама по собі гіпотеза може стати важливим фактором, що мотивує творчий дослідницький потенціал молодої людини.  При цьому важливо розрізняти вид гіпотези. А.Пуанкаре виокремлює три види гіпотез: природні, байдужні і узагальнюючі[2] [с. 98]. Саме стосовно третього виду гіпотез можна стверджувати наступне. Висування гіпотез, припущень і нетрадиційних (провокаційних) ідей - важливі розумові навички, що забезпечують дослідницький пошук і прогрес у будь-якій діяльності, перетворюючи її на творчу.

Метод гіпотез. Учням пропонується завдання: сконструювати версії відповідей на поставлений учителем питання або проблему. Спочатку доцільно виконати завдання на вибір підстав для конструювання версій. Учні пропонують вихідні позиції або точки зору на проблему, засвоюють різнонауковий, різноплановий підхід до конструювання гіпотез. Потім навчаються найбільш повно й чітко формулювати варіанти своїх відповідей на питання, опираючись на логіку й інтуїцію.

Прийоми побудови гіпотез залежать від її форми, рівня, характеру, механізму формування, логічної структури і функціонального призначення. Види гіпотез представлені у таблиці ^[3].

Метод гіпотез розвивається при розв’язанні прогностичних завдань типу "що буде, якщо ...". Уявна подорож у майбутнє ефективна у будь-якій освітній області як спосіб розвитку навичок передбачення, прогнозування, гіпотетичності.

Види гіпотез

Щоб навчити учнів виробляти гіпотези, потрібно створити проблемну ситуацію (або означити її).  Оскільки при вивченні інформатики, учні навчаються ефективно користуватися відомостями з Інтернету, такою проблемою може бути: «Як оцінити, чи можна довіряти інформації на певному веб-сайті?». Ця проблема є дуже актуальною, різні її аспекти розробляють  дослідники і науковці, серед робіт яких на особливу увагу заслуговує робота Н.В.Вукіної, Н.П.Дементієвської та Сушенко І.М.^[4]  Ми пропонуємо, щоб учні спробували самі дослідити цю проблему. Доцільно запропонувати їм поміркувати і завершити речення «Я зможу довіряти відомостям на сайті, якщо….» або « Якщо…., то можна оцінити достовірність повідомлень на Інтернет-сайті».  Це буде перший крок до формулювання гіпотези.  Варіанти, які можуть з’явитися в учнів:

1)                    «Я зможу довіряти відомостям на сайті, якщо з’ясую, що сайт належить авторитетній особі чи організації»;

2)                    «…, якщо відомості на ньому можна підтвердити іншим шляхом»; 

3)                    «…, якщо відомості не носять рекламного характеру».

 При висуванні гіпотез не доцільно починати їх доводити або спростовувати, але важливо наголосити на головній характеристиці гіпотези дослідження: її перевіряємості, яка передбачає наявність адекватних способів або прийомів для перевірки гіпотези. Деякі гіпотези після оцінки на перевіряємість учні мають відкинути або переформулювати. В нашому прикладі таким виглядає варіант 3, адже не завжди можливо відрізнити відомості рекламного характеру.  Потрібно уточнити індикатори рекламних повідомлень і ввести їх в текст гіпотези. На перших етапах учитель має спонукати учнів до висування різних гіпотез, заохочувати до несподіваних нетрадиційних ідей, сприяти творчій атмосфері. Вчитель може наводити свої приклади, навіть висувати «провокаційні ідеї», наприклад: «Повідомлення на сайті є достовірним, якщо воно не містить граматичних помилок».  Подальшу роботу над гіпотезою слід вести у напрямку обґрунтування гіпотези через конструювання речення «Якщо …, то…», до якого додається «тому що».   Одержимо, наприклад, наступну конструкцію: «Повідомлення на сайті є достовірним, якщо воно не містить граматичних помилок, тому що грамотна людина є компетентною у будь-яких питаннях». Таке обґрунтування гіпотези базується на  хибній  посилці, отже речення не може бути прийнятим в якості робочої гіпотези. Так потрібно проаналізувати ще декілька варіантів, представлених учнями.  Якщо в результаті генерування і оцінювання буде вироблено декілька гіпотез, можна запропонувати об’єднати їх в одну розгалужену гіпотезу: «Довіряти відомостям на сайтах можна за наступних умов:

1)     автор повідомлення є авторитетною особою або організацією;

2)     сайт створювався не з комерційною метою;

3)    на сайті є посилання на джерела, які викликають довіру…»

Не слід нав’язувати учням своє бачення, але вчитель повинен бути готовим запропонувати варіант, якщо учні самостійно не знайдуть прийнятну гіпотезу, наприклад, таку: «Якщо знайти правильні індикатори, то можна оцінити достовірність відомостей на сайті».  Робочу гіпотезу в ході дослідження перевіряють: підтверджують або спростовують. Гіпотези можуть уточнюватися, відкидатися, народжуватися нові.